21 березня, відзначається щорічний Всесвітній день поезії.

Всесвітній день поезії був заснований на 30-й сесії генеральної асамблеї ЮНЕСКО, що відбулася у Парижі в 1999 році. Згідно з рішенням ЮНЕСКО, основною метою святкування є заохочення мовного розмаїття та підтримка мов, які зникають, за допомогою поезії.
Крім того, цей День покликаний сприяти розвитку поезії, поверненню до усної традиції поетичних читань, викладанню поезії, відновленню діалогу між поезією та іншими видами мистецтва, такими як театр, танці, музика, живопис, а також заохоченню видавничої справи та створенню у засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Вважається, що перший поетичний твір був написаний у 23 столітті до нашої ери. Це вірші-гімни аккадської принцеси і верховної жриці, відомої як Енхедуанна. Гімни Енхедуанни вважалися священними.
Віршована форма аж до епохи Відродження шанувалася в Європі як одна з основних умов краси і була практично єдиним інструментом перетворення слова на мистецтво.
Перший Всесвітній день поезії пройшов у 2000 році в Парижі, де розташована штаб-квартира ЮНЕСКО. У цей день в різних країнах світу влаштовуються фестивалі, вікторини та конкурси відомих і поетів-початківців.

Тож не оминула увагою цей день і наша бібліотека, а зробила його особливим для місцевих поетів: Кравець Тетяни Дементіївни, Олійник Людмили Володимирівни, Кравченко Раїси Петрівни, Андрухович Тамари Іванівни, адже саме вони володіють поетичним пером. У  теплій і затишній атмосфері, бібліотекар зібрала  їх для аматорського читання власних віршів під назвою "Поети, які живуть поруч".

 Тетяна Дементіїнна  Кравець

Людмила Володимирівна Олійник

Раїса Петрівна Кравченко

  Вони знайомили присутніх з історією їх написання та подальшими "долями", їх літературних перлів. По-домашньому тепла атмосфера сприяла ліричному настрою присутніх від читання віршів, наскрізь сповнених глибокими почуттями до матері, до рідного краю та його культурної спадщини, патріотичної лірики, про АТО та період Великої Вітчизняної війни.  Давала теми для роздумів, надихала на написання нових, витончених поезій збагачених щирістю та любов’ю. Заслухавшись, непомітно захід добіг до свого завершення, залишивши поза увагою, багатий поетичний світ наших поетів, Тож бібліотекар запропонувала своїм читачам видати збірку-буклет  їхньої поезії. Цю пропозицію було підтримано і кожен з учасників заходу отримав завдання додому: - підібрати вірші, які туди увійдуть та подумати над назвою цієї збірки. Але власне із самою назвою збірки довго думати не довелося, адже вона говорила сама за себе -  "Поети, які живуть поруч".