Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути

 в таку тонку й неосяжну,

 величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
(Василь Сухомлинський)

Мова – складна система символів, набір символів, з допомогою яких люди обмінюються інформацією, що виражають волю, думки, емоції або почуття. На планеті існує безліч мов, кожен з яких окрім правил, особливостей написання і вимови, несе в собі традиції, звичаї і цінну культурну спадщину нації. Мовне розмаїття збагачує світ, і втрата навіть самої незначної за чисельністю носіїв мови, веде до втрати унікального світобачення. Тому з метою збереження, розвитку та популяризації накопиченого в мовній культурі спадщини створений свято, возвеличивающий всі мови. День рідної мови 2017 проводиться на міжнародному рівні та закликає долучитися до всесвітньої пропаганді любові до мови свого народу.

        Чому вмирають мови?

     Мова – засіб для обміну інформацією в людському суспільстві. У слові закладена величезна сила, з допомогою якої можна одухотворити, дати надію, вилікувати або вбити людину. Однак і сама мова схильний як творчим впливів, так і руйнівним. Сьогодні на планеті нараховується близько 6000 живих мов, але більша їх частина перебуває на межі зникнення. А все тому, що існує тенденція до популяризації деяких міжнародних мов і витіснення за рахунок цього малопоширених мов.

Коли відзначають День рідної мови?

         Традицію святкування Дня рідної мови поклало трагічна подія, що додало присмак гіркоти свята. Міжнародний день мов відзначають 21 лютого. Саме в цей день в 1952 році поліцією Пакистану були розстріляні студенти, які вийшли з мирною акцією протесту проти заборони на використання бенгальської мови та проголошення єдиною державною мовою мови урду, на якому розмовляли лише 3 % населення. Після проголошення Бангладеш (Східний Пакистан) незалежною державою цей день в країні відзначають, як день пам’яті загиблих за рідну мову. В ЮНЕСКО підтримали ідею вшанування рідної мови, проголосивши 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Перше свято на міжнародному рівні відзначався в 2000 році.
                                Як відзначають свято рідної мови?
 У країнах, які відзначають День рідної мови, проводяться тематичні заходи, спрямовані на сприяння культурному і мовному різноманіттю, на збереження багатомовності та популяризацію найменш поширених мов. За час існування свята йому були присвячені теми:
Взаємозв’язок між рідною мовою і мовним різноманіттям у сфері освіти.
Розвиток рідної мови з метою зміцнення толерантності і солідарності.
Мовні, історичні та культурні традиції, зміцнюють взаєморозуміння у спілкуванні. Мовне рівність.
Всі ці теми широко розкривались бібліотекарем та вчителем української мови і літератури Сокорчук Ларисою Вячеславівною, під час проведення музично-поетичній акварелі, під назвою
«Квітни мово, зірницями слова» присвяченій Міжнародному Дню рідної мови. Зазирнувши на сторінки тематичних книг, підібраних бібліотекарем, наші читачі мають можливість відкрити для себе багато нових мовних цікавинок. Виставка малюнків учнів 5 класу і музичний колорит пісень про  нашу мову калинову, молодшої ланки школи, тільки підтвердив, значущість мови для свого народу.

 «Ніколи  Україні не забути, ту сотню душ, нескорений політ» 

    До річниці вшанування пам'яті жертв Євромайдану бібліотекар оформила тематичну виставку літератури та презентувала своїм читачам книгу молодого письменника Марка Рудневича "Я з Небесної Сотні". 

    Головний герой повісті, чимось нагадує селінджерівського Голдена Колфілда. 19-річний студент Макс зі Сміли легко й відверто оповідає про своє життя — про навчання, однокурсників, родину, про свою кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції... Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом-однолітком їде до Києва. Зрештою, це повість про три вирішальні доби на Майдані. Ви згадаєте все, ви ще раз переживете ті тривожні лютневі дні і, мабуть, будете плакати, і ще довго пам’ятатимете простого хлопця зі щирою душею — Макса зі Сміли... 

І можливо саме ця постать нагадає нам одного із Героїв Сотні, чорноволосого юнака з Дніпропетровщини - Сергія Нігаяна, вірменина за походженням, але Великого українця по своєму покликанню. Сергій Нігоян, став символов Євромайдану. Це він,  читає вірш Тараса Шевченка «Кавказ» із пророчого  "Кобзаря", Це він був однією із перших жертв снайперських, майданівських куль і став Героєм Небесної Сотні. Тому і дана книжкова виставка не обійшлась без Великого, Тарасового "Кобзаря".
Зібравшись всім учнівським та педагогічним колектив школи на героїко-патріотичну годину з відеопереглядом "Як гинула Небесна Сотня: історія безстрашності", Розпочався захід з Гімну України, який виконали всі разом. Під час героїко-патріотичної години, присутні дізналися та згадали про історичні події, що змінили політичне обличчя України, реалізували прагнення українського народу в напрямку європейського вектору розвитку, детально дізналися про подвиг Героїв Небесної Сотні, ознайомилися з документальними фото і відеоматеріалами часів Майдану. Бібліотекар розповідала присутнім, про те, що тоді в країні відбувся масовий, протестний рух, який тривав 96 діб, з листопада 2013 до кінця лютого 2014рр. Його кульмінацією стали трагічні події 18-21 лютого 2014 року. Тоді влада застосувала проти мирних громадян зброю, внаслідок чого, за офіційними даними загинуло 106 осіб.
21 лютого на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною сотнею» Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…», яку і сьогодні з великим болем і сльозою скорботи, слухали учасники заходу.   Під звуки митронома хвилиною мовчання, вшанували Героїв Небесної Сотні і Героїв, які й досі поповнюють список Небесної Сотні, захищаючи кордони нашої держави.
Ми не маємо права забути, що Герої Небесної Сотні, дали нам можливість жити вільно, будувати нову країну, і ми в неоплатному боргу перед ними. Вони загинули, щоб ми жили. І найменше, що ми можемо зробити – це забезпечити те, щоб їх жертва не була марною та те, щоб подібне більше ніколи не повторилось. Вони йшли вперед, сховавшись за дерев’яними щитами. Йшли добровільно. Проти людей зі зброєю. Виносили поранених та вбитих і повертались на їхнє місце, і знову йшли. Люди, що втратили страх, бо зачепили їхню гідність, їхнє відчуття справедливості.

                                                         ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!!!!!!!!! 

                                                                            ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!!!!!!!!

                                                                                    ВОНИ ЗАВЖДИ У НАШИХ СЕРЦЯХ!!!!!!

На допомогу шкільній програмі

 

 

 

 

 

 

 

«Чорна квітка тюльпана – пекучий біль Афганістану»

Диміли гори, дощик плакав…

На скронях вже заплівся сніг. 

                                                                                       І він шепнув: 

                                            « Пробачте, мамо, Я повернутися не зміг…»

  Афганська війна!!!!!!! Війна, яка належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії. 

  15 лютого 1989 року для багатьох, став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали - «Мамо, я живий...».
  Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 28 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.
  Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… . У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика… Неоминула ця "чорна" арифметика і наше село. Два юні серця, два юнаки-Герої, не повернулись до рідних домівок живими, а повернулись, в цинкових гробах "Чорного тюльпана".
   Вшанування пам’яті воїнів-інтернаціоналістів наш прямий обовязок і вічна шана. Тож вже традиційно, в цей день користувачі нашої бібліотеки на чолі з сільським бібліотекарем, представниками місцевої влади та жителів села, запрошують на мітинг воїнів-афганців села та ідуть зі словами скорботи і покладаннями квітів, до підніжжя памятніків загиблим  воїнам-інтернаціоналістам. Цьогоріч до мітитингу приєднались воїни-інтернаціоналісти та очільниками району на чолі з заступником голови райдержадміністрації - Бугаєнко О. П., начальник відділу культури, туризму та культурної спадщини - Піщик Т.В., сільським головою Межирічківської сільської ради - Бабієм В.П., голова первинної громадської організації української спілки ветеранів - Гаврищук Є. Л., жителі села.

Мітинг відкрила Бугаєнко О. П. З глибоким сумом і скорботою,  учнівська молодь продекламувала вірші за підготовленим бібліотекарем сценарієм по даній тематиці. Ці рядки глибоко торкають струни наших сердець, адже в даний час слово "Війна",  ми знову чуємо не з сторінок історії , а з сторінок нашого сьогодення. Хвилина мовчання,  покладання квітів та побажаннями миру, добробуту та словами вдячності  живим воїнам,  завершили скорботну церемонію. 

Продовжуючи захід молодь мала нагоду поспілкуватись із воїном-афганцем села -Козарчуком Михайлом Василевичем, який вкотре розповів юнакам,  про ці страшні сторінки свого життя. Про ті сторінки, які б не хотілось згадувати, бо це болюча і кровава рана кожного, хто пройшов військовий шлях,  афганськими дорогами війни. 

Бібліотекар за допомогою книги та відеопрезентації, продовжила героїко-патріотичну годину та ознайомила присутніх з самою країною Афганістан, її краєвидами та військовими шляхами воюючої до цього часу, країни.

Мандруючи стежками творчості Є. Маланюка, у бібліотеці  було проведено голосні читання його віршів під назвою " Під чужим небом". До заходу було залучено молодь 10-11 кл., які із захопленням та духом патріотизму поринули у творчий спадок письменника-земляка.

Презентація книжкової виставки "Імператор залізних строф український Одіссей поет-воїн «пражанин", бібліотекар тісно поєднала з історичною літеротурою  розкриваючу події 1918р, а саме, бою під Крутами. Так як письменник багато своїх робіт, присвятив цій тематиці.