"Пошли нам, Кобзарю, єдності й сили духу"

Шевченко в душі народу.

Борітеся –поборете! 

Вам бог помогає! 

За вас правда, за вас слава, 

І воля святая!

Такими пророчими словами Т. Г. Шевченка 9 березня розпочалися Шевченківські читання    "Пошли нам, Кобзарю, єдності й сили духу", присвячені 203-й річниці від дня народження Великого Кобзаря. Протягом тижня відвідувачі бібліотеки мали можливість переглянути твори Кобзаря, які були представлені на виставці «Безсмертне ім’я Кобзаря» і за бажанням зачитати вголос улюблені вірші поета, заспівати пісень на його слова і цим висловити свою шану Великому Кобзареві. Бібліотекар розповіла користувачам про життя і творчість великого поета й художника, провели коментований книжковий перегляд, у якому відображено видання поетичних, прозових і мистецьких творів Т. Г. Шевченка, а також користувачі мали змогу поринути у віртуальну подорож по музеях Т. Г. Шевченка у с. Моринці та м. Каневі. 
Віртуально учні 5 класу потрапили у центр с. Моринець (http://www.batjkivshhyna-tarasa.com.ua/morynci/index.htm), де є подвір’я, на якому стоїть так звана чумацька хата. Свого часу у ній був розташований музей етнографії першої половини ХІХ століття. У 1964 році, з нагоди 150-річного ювілею з дня народження Кобзаря, в селі перебував наш земляк, заслужений діяч мистецтв України І.М.Гончар. Його ідея створити хату-музей з інтер’єром часів Тараса Шевченка була підтримана ентузіастами з Моринець. Такий музей міг би зібрати під своїм дахом зразки чумацького знаряддя, народного мистецтва, одягу, речей домашнього вжитку першої половини ХІХ століття. Не випадково вирішили взяти під музей хату Мефодія Тютюнника, чумака, яка на той час простояла пусткою більше ста років. Адже Моринці, Керелівка лежали на одному з восьми чумацьких шляхів Звенигородщини. Інвентарна грамота 1845 року зазначає, що селяни „занимаются чумацтвом и извозом тяжестей по найму”. Про чумаків і чумакування в селах збереглося багато спогадів і переказів. Чумакували ті, в кого скотина була: їздили в Адес та Крим, возили переважно вироби з дерева: колеса, граблі, дуги, кісся, вила, зроблені з дерева, дехто возив пшеницю.
Присутні з натхненням слухали розповідь про життя нашого народного пророка, декламували твори Шевченка, які особливо актуальні зараз, а канву їхньої бесіди плавно доповнював музичний супровід дум Шевченка у виконанні кобзарів. Здається, не було жодного учасника заходу,  якого б залишила байдужим ця зустріч і який би не відкрив для себе нового Шевченка. Золотими літерами в історію України увійшло ім’я Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Тож усі присутні в цей день мали можливість ще глибше пізнати шевченкову літературну спадщину, філософські думки, осягнути значимість Великого Кобзаря для сьогодення: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля, Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, Тарасе, звільнена земля. У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг тобі, титане, кладемо. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття Тебе своїм сучасником звемо.